Blog

Шепіт дощу на затертому склі –В спогадах ледь затремтіла завія.Там, на горищі, в пилу та імлі,Дерево вчиться звучати, як мрія.…

Кімната стислась. Вужча за зіницю. В кутку пульсує залякана луна.А Світло б’є, мов лезо крізь темницю, І розпадається на атоми…

Садок уночі вдягнув срібний іній, Кроків лунає кришталевий скрип. Вікна жовтіють у лагідній сині –Сяйва ясного живий смолоскип. Сніг із…

Засуджений до волі. Смертний привілей.Під небом олов’яним змиваються фарби, Ми – в’язні власних марень і тісних галерей, Де час догриз…

Не клич «тепер». Не втримати в долонях Ріки, що розмивають власні рубежі. Завіти гаснуть у тривких безсоннях, Де давній лад…

Я спала, але у сні не зникла. Я усвідомлювала себе не як тіло й не як особистість, а як сутність.…

Під кронами олив, де ніч – глуха тюрма,Він никне до землі, благаючи про Слово.Та купол – ржава мідь, а світ…

Мораль – це сукня, що не до лиця,Тісна, нудна і вицвіла давно.Навіщо слухать втомного жерця,Коли іскриться в келиху вино? Ми…

Над містом – сажа. Небо – вогкий склеп,Зірки гниють у фосфорній імлі.Вкрив попіл скам’янілий, мертвий степ –Роздерті груди хворої землі.…

Ти йдеш садами, де я ніколи не ступала, В шовках, не торканих моїм плечем. Ти – та любов, яку я…

Не кличмо Муз. Згадаймо тільки мить: над безладом Хаос – сліпий, розтерзаний і дикий – у лоні ночі вічно воював:…

Папір – це шкіра, пристрасна і спрагла, Відкритою відсутністю застигла.В прожилках б’ється пульс, горять слова,Та пальці чують: ця площина –…

Чорнявий шовк волосся – прірва ніч,Смарагди очей – темна глибина,Солодка в них отрута і вина,Що гасить розум блиском білих свіч.…

Сніги лягли на мармурові плити,Де морок залів – ніби знак скупий.У крижаних обіймах сплять томи,Вповиті срібним маревом зими. Застигла в…

Крізь пил завіс, крізь оксамит старий,чуже обличчя допиває роль. Мій жест – надламаний, навік змарнілий, під гримом схований запеклий біль.…

«Шевченко 2077 чи Космічна Гайдамаччина» Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!Нащо стали на Марсі ви червоними пісками?Чом вас…

Завжди була мені ця круча любаІ цей паркан старий, що закриваєВід моїх очей останній пруг земний. Та сидячи ось тут,…

(Джон Донн / Переспів у сутінках) О Смерте, не пишайся! Хоч вікитебе зовуть всесильною – затям:ти не така. Твої бліді…

Розкрий свої долоні. Відчуй вагу атомів, що зібралися разом на одну коротку мить, аби назвати себе людиною. Це не просто…

Ліловий лепет… срібний перелив…У блідо-блакитних венах кам’янихПульсує місто – велетень, що снивПро шепіт таємниць, іще німих. Скляніє сон. У дзеркалах…

О, дивна млосність! О, безтямна жадоба!Зійди, мій Боже, в цей нікчемний попіл,Хай Твій вогонь, що не шукає меж,В мені розпалить…

Геть лаври спокою – то омана, Застиглий відблиск мерзлоти. Веде вперед жарина невблаганнаКрізь попіл літ у зоряні світи. Світло і…

О Музо, що водиш зоряні колісниці крізь морок ночі, надихни мене оспівати повернення мужнього сина,що довго блукав між залізних бур…

О свічко, доню вогню і скорбот,що в тиші нічній спалахнула, як зрада, – ти світлом своїм розтинаєш лоно темнот, хоч…

Сідай, Мовчання, поруч – ось хліб і тінь вина, не келихи дзвенять тут, а пульс нічного часу.Де скатерть під руками…

Продай мені хоча б краплину дня, де слово не ховалось від мовчання, де в погляді ще жевріло питання, і мить…

О, люба дамо, в юності весни, твій лик палає в тиші опівночі; та час повзе й розвіює нам сни,гасивши квіт…

(насичений бароковий синтаксис) О ні, не тьмій – не згасай у вирізьблених кістяних порталах ночі, бо ось дитинство, ще світлоноге,…

Війна не має сенсу – тільки смерть. Мовчить земля, роздерта на шматки. І все крізь ніч сповзає у безкраї:Війна не…

“Наш сон – не тінь, а інший простір,Де серце й правда – не розмова.” У сні я йшов… не землю…